Прислал сегодня кум, он работает в Москве, на Арбате, в Украинском культурном центре. Видать навеяло
Привіт кума! Сьогодні зранку я прокинувся бадьорий, щасливий, радісний аж груди розрива, дивлюсь в вікно -а там палає Підмосков.е, торфянники палають і димить Москва. По вулиці москаль іде ганчіркою прикривши морду, від диму що так ріже очі і кроїть в грудях. Так шкода стало мені цього москаля, хоч і москаль алеж людина він, кричу йому - москаль, москаль, іди сюди спасайся від негоди, тут української землі кусок, здесь воздух чище! Нащо падлюка відповів - России сын умрёт как русский на своей земле! Хай грець йому нехай іде. Пішов москаль, та незадовго впав, немов зробив він те про що казав. Дивлюсь я у вікно а диму менше не стає, мабуть розгнівали москальські діти БОГА!