VIC
30.04.2009, 06:31
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найстаріший дуб в Україні, адже має понад 1300 років. Це дерево – унікальне поєднання природного скарбу та історичної спадщини...
Навіть важко усвідомити, скільки патріарх лісу побачив на своєму віку, скільки пережив. І Хоча плин часу, вітри і дощі додали йому схожості з прадавньою руїною, але дуб-велет не втратив своєї могутності.
Росте дуб урочищі «Юзефінська дача» між селами Глинне і Березове Рокитнівського району Рівненської області. З ХV століття урочище Юзефін належало до володінь роду українсько-литовських князів Радзивілів, тому навколишні ліси мали назву Радзивілівської пущі. Радзивіли були керівниками Великого князівства Литовського ще в 30-роки XIX століття, а одна з представниць їхнього роду Барбара була коронована з польським королем Зигмундом.
Нині урочище «Юзефінська дача» – пам’ятка природи загальнодержавного значення. Пам’ятка створювалась саме для охорони дуба-патріарха та його молодших братів 500-600 річного віку. Тут також зростають могутні сосни Веймутова, віковічні ялини. В ярусі підліску – ліщина, горобина, крушина ламка. Трав’яний покрив утворюють копитняк європейський, підмаренник запашний, квасениця звичайна, чорниці, брусниці, ожина. Невеличкі ставочки надають ділянці надзвичайно мальовничого вигляду.
Дуб-патріарх має обхват 8,4 метра, його ледве охоплюють, узявшись за руки, п'ятеро людей. Не один раз дуб уражався блискавками. Саме після однієї з них, яка вдарила у дуб-велетень 28 червня 1997 року, зрізала найтовщу гілку та розкроїла кору дерева аж до землі, вчені – дендрологи визначили вік шанованого дерева.
Нині дуб пускає зеленаві пагінці, але вгору вже не пнеться – сили ж бо не ті. Лише зворушене серце тихо і тужно стугонить. Може, за літами-століттями, може, за молодістю. У його верховіттях гніздяться птахи, на його товстелезному стовбурі мешкають численні дрібні створіння.
Поліщуки вважають дуб-патріарх своїм оберегом, приходять до нього на розмову і відпочинок, допомагають дереву загоїти завдані негодою рани. А якщо дехто з туристів засумнівається, чи довго ще буде стояти велет, впевнено відповідають: «Він дивуватиме ще багато людських поколінь».
Тож і ви приїдьте і доторкніться до його пошерхлої, теплої кори, зраненої часом, і, можливо, дуб розповість ще одну прадавню легенду, коли поліськими нетрями, непрохідними хащами походом ішов князь Ігор з дружиною своєю, коли навколо вирували історичні баталії. Решта залежить від вашої уяви, відчуття єднання з природою і доброго настрою подорожуючого.
Найстаріший дуб в Україні, адже має понад 1300 років. Це дерево – унікальне поєднання природного скарбу та історичної спадщини...
Навіть важко усвідомити, скільки патріарх лісу побачив на своєму віку, скільки пережив. І Хоча плин часу, вітри і дощі додали йому схожості з прадавньою руїною, але дуб-велет не втратив своєї могутності.
Росте дуб урочищі «Юзефінська дача» між селами Глинне і Березове Рокитнівського району Рівненської області. З ХV століття урочище Юзефін належало до володінь роду українсько-литовських князів Радзивілів, тому навколишні ліси мали назву Радзивілівської пущі. Радзивіли були керівниками Великого князівства Литовського ще в 30-роки XIX століття, а одна з представниць їхнього роду Барбара була коронована з польським королем Зигмундом.
Нині урочище «Юзефінська дача» – пам’ятка природи загальнодержавного значення. Пам’ятка створювалась саме для охорони дуба-патріарха та його молодших братів 500-600 річного віку. Тут також зростають могутні сосни Веймутова, віковічні ялини. В ярусі підліску – ліщина, горобина, крушина ламка. Трав’яний покрив утворюють копитняк європейський, підмаренник запашний, квасениця звичайна, чорниці, брусниці, ожина. Невеличкі ставочки надають ділянці надзвичайно мальовничого вигляду.
Дуб-патріарх має обхват 8,4 метра, його ледве охоплюють, узявшись за руки, п'ятеро людей. Не один раз дуб уражався блискавками. Саме після однієї з них, яка вдарила у дуб-велетень 28 червня 1997 року, зрізала найтовщу гілку та розкроїла кору дерева аж до землі, вчені – дендрологи визначили вік шанованого дерева.
Нині дуб пускає зеленаві пагінці, але вгору вже не пнеться – сили ж бо не ті. Лише зворушене серце тихо і тужно стугонить. Може, за літами-століттями, може, за молодістю. У його верховіттях гніздяться птахи, на його товстелезному стовбурі мешкають численні дрібні створіння.
Поліщуки вважають дуб-патріарх своїм оберегом, приходять до нього на розмову і відпочинок, допомагають дереву загоїти завдані негодою рани. А якщо дехто з туристів засумнівається, чи довго ще буде стояти велет, впевнено відповідають: «Він дивуватиме ще багато людських поколінь».
Тож і ви приїдьте і доторкніться до його пошерхлої, теплої кори, зраненої часом, і, можливо, дуб розповість ще одну прадавню легенду, коли поліськими нетрями, непрохідними хащами походом ішов князь Ігор з дружиною своєю, коли навколо вирували історичні баталії. Решта залежить від вашої уяви, відчуття єднання з природою і доброго настрою подорожуючого.